Володимир

ДАНИК

ПОГЛЯД З ПОРТРЕТА

Живе, живе юнацька та тривога,
Хоч давнім дням не буде вороття.
І важко розібрати, що від Бога,
А що принесло серцю в дар життя.

Ці на портреті простодушні очі –
Ніби стрімкий у мить польоту птах!
А в них сховалась тьма остання ночі
І мудрість, що прийшла не по літах.

Та пам’ятає Україна-ненька,
Що нині пишно й радісно цвіте,
Навіки вкарбувавши – Симоненко –
У серце своє чисте й молоде.

І скаже хто, багато це чи мало,
Крізь холод лебединого крила –
І скільки літ зозуля накувала,
І скільки потім вічність додала.

Погляд з портрета: [вірш] / Володимир Даник // Наш Василь : Симоненкіана. -Лубни, 2025. - 105с.