24 грудня - вірш ,,Де зараз ви, кати, мого народу?..”
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
1962 р. - казка ,,Подорож у країну Навпаки”
1963р. - у видавництві „Веселка” (Київ) виходить друком казка „Цар Плаксій та Лоскотон”
1963, 8 січня - обговорення поезій Василя Симоненка та Миколи Вінграновського у спілці письменників України
1963р. - хронологія написання творів:
16 січня - вірш ,,Люди – прекрасні. Земля – мов казка…”
Люди - прекрасні. Земля - мов казка
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце у землю в'язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захтіло ожити і жить!
Воскресайте камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали про вас грядущі:
- їх на землі не було.
8 березня - вірш ,,Курдському братові"
17 травня - вірш ,,Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…”
26 червня - вірш ,,Прирученим патріотам”
28 липня - вірш ,,Некролог кукурудзяному качанові, що згнив на заготпункті”
4 вересня - Василь Симоненко написав „Казку про Дурила”. Про що свідчить запис у „Щоденнику” від 5.ІХ.1963: „Вчора написав „Казку про Дурила”. Написав одним подихом, хоч дещо було заготовлено раніше. Сьогодні казка ще подобається мені, жаль, що нікому її почитати”
Вперше казка надрукована в газеті „Молода гвардія" за 8 січня 1987 року з подачі Василя Яременка. Пізніше – в першому випуску альманаху „Поезія" за 1988 рік.