1963р. - Василя Андрійовича Симоненка прийнято до Спілки письменників

В Президію Спілки
письменників України
Симоненка Василя Андрійовича

Заява

Прошу Президію, коли того варта моя творчість, прийняти мене до Спілки письмен¬ників України.

До заяви додаю два примірники збірки ,,Тиша і грім", анкету та автобіографію.

                27.Х. 1962                                                        Вас. Симоненко.

Рекомендація

Василь Андрійович Симоненко мало друку¬вався до появи його першої збірки ,,Тиша і грім". Тому поява цієї збірки була для мене, як і для багатьох читачів поезії, справленім радісним відкриттям.

Вірші Василя Симоненка світлі, оригінальні по своїй суті, по мислі. Думки – щирі, при¬страсні, бачення світу глибоке, своє! Бажаю Василеві Симоненкові великого творчого щас¬тя.

Рекомендую прийняти Василя Симоненка до Спілки письменників.

                19.11.1962                                                       Платон Воронько

1963р., квітень - після закриття газети „Молодь Черкащини” В.А.Симоненко почав працювати кореспондентом „Робітничої газети” по Черкаській та Кіровоградській областях

Іван Рябоштан СЛОВО ПРО НЕЗАБУТНЄ (Уривок)

1963 р., літо - Василь Симоненко здійснив поїздку в Канів до хору "Жайворонок", де познайомився з художницями А. Горською та Г. Зубченко.

На фото: Василь Симоненко, Алла Горська та учасники хору"Жайворонок".

Із «Щоденника» Василя Симоненка

1963 р., грудень - написаний вірш ,,Прощай, мій зошите!..”

Прощай, мій зошите!
Спасибі тобі, друже,
Що ти думок моїх
Не відцуравсь,
Що ти свої клітини
Тепло мружив,
Коли над римами
Я потом обливавсь.

Ти їх сприйняв
Без жодної огуди,
Єдиний мій читач
І шанувальник мій.
Чи сприймуть їх колись
І прочитають люди —
Побачимо.
Прощай, товариш мій.