Поет

Синочку мій –
барометре кирпатий!
Зумів тобі життя я дати,
та виростить… не зміг.
Прости мені… прости,
соколику крилатий.
Прости.
У тебе є – найвища святість…
Вкраїна-Мати!
Люби її, люби, мій сину!
І чесно – на золотій землі,
під небом синім –
Живи.

(Пригортає сина до грудей, гладить голівку, цілує.)

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
МОЖНА ВСЕ НА СВІТІ ВИБИРАТИ, СИНУ,
ВИБРАТИ НЕ МОЖНА
ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ!

Поет поволеньки встає, дивиться на сина, що залишається сидіти на землі, бере батькову чашу, повертає її в рученятах, розглядає зацікавлено й уважно з усіх боків, зазирає всередину…А в ці хвилини Поет тихо і непомітно відходить від нього.

Звучить тривожна, хвилююча музика. Привиди один по одному пригасають, опускаються на землю і ніби зникають… Зостається лише кілька білих «голів». Повз них повільно проходить Поет. І вже з глибини сутіні ще раз, востаннє, озирається на сина, що все ще сидить на землі і грається чашею.

Все далі, далі і глибше в темінь відходить Поет.

Поволеньки пригасає і тане біла сорочка.

Білим Птахом відпливає і зникає в темені безбережного Космосу Поетова Душа. І там, де вона зникла, розтанула, - високо в небі засвічується нова яскрава Зірка.

Син сидить на землі і грається чашею, піднявши її в руці за денце. І вона стає схожою на білий дзвін.

Завіса
Кінець

Судна ніч : (уривок) / Сергій Носань// Судна ніч:вибр. поет. драми/ Сергій Носань. – Черкаси, 1998. – С. 69-70.

Див. більше...

Електронний каталог(http://www.symonenkolib.ck.ua/katalog/) -> Симоненко В. А. -> Василь Андрійович Симоненко (1935-1963) -> увічнення пам'яті -> образ Василя Симоненка у художній літературі -> поетична Симоненкіана (вірші, присвячені В. Симоненку)