Валентина Коваленко

Г. Ф. Щербань,
матері Василя Симоненка
на упокій

Перед іконою України
у вишитім хрестами
рушнику Дніпра –
станула єдиною свічкою,
впокоюючи сина,
спалюючи
на пречистім вогні
свого серця
його біль.
Канула. У мої жалості,
у свої небесні молитви,
щоб обійняти
його вищерблену смертю
з Щербанів-Симоненків душу...
Там він
свою неньку утішить.
А тут... Боже,
Як весняно в його віршах!
                                             1 квітня 1998 року