Микола Дашківський

ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

Минають дні, роки, десятиліття,
А ти, Василю, завжди молодий...
Над прірвою віків, минувши лихоліття,
Сьогодні ти із нами, ти – живий!

Живий, бо все, що зв’язане з тобою,
Не гасне в наших душах ні на мить.
І на могилу ми йдемо з журбою,
І серце так у кожного болить...

Болить у матері, у сина, і у друзів,
І сумно нам без тебе у ці дні...
Та ген твоє ім’я на виднокрузі
Встає назустріч сонячній весні.

І пахне степом, голубіють ночі,
А човен твій пливе в казковий світ.
Ми бачимо твої веселі очі,
І мужній голос чуємо з тих літ.

А думи дідові додумають онуки,
Бо не стоїть земне людське життя,
І вірю я, що не було розлуки,
Не смерть була, а довге майбуття.