Борис СОЯ
ВАСИЛЕВІ СИМОНЕНКУ
Кажуть, болі минають з часом,
Перемелеться, пройде все,
Та сумують за ним Черкаси
І Славутич печаль несе.
А трава степова від тривоги
Стала сивою, наче дим.
Попливли лебедино дороги
Ті далекі, що він сходив.
Там, за обрієм, сонце колесом,
Йдуть дощі для густих отав.
Неповторним і власним голосом
Землю рідну поет оспівав.
Як любив він її, єдину,
Кожну грудочку з дальніх меж.
- Батьківщину не вибереш, сину,
І за гроші не купиш теж.
Доки небо над нею синє,
Обминеш всі нещастя й біду.
Чую голос я твій, Василю,
Бачу усмішку молоду.
Кажуть, болі минають з часом,
Перемелеться, пройде все.
Та сумують за ним Черкаси
І Славутич печаль несе.