Сергій Руднєв

СТРІЛЯЛИ, ЗРЕШТОЮ, СВОЇ…
                                                   …в квітні були зняті мої вірші
                                                   у «Зміні», зарізані у «Жовтні»,
                                                   потім надійшли гарбузи
                                                   з «Дніпра», «Вітчизни»
                                                   3.09.1963р.
                                        (зі щоденника
                                        Василя Симоненка)

Таки підстрелений словами
У пружні груди й навздогін –
Як по землі з дзвіниці дзвін –
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова-лаї.

Стріляли ,зрештою, свої –
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дужчий…

Свавілля обійма гаї…
Дзвін знов цілується з громами
І з тишею в очах у мами,
І перепитує її: «Стріляли,
Зрештою, свої?..»