Сергій Руднєв
СТРІЛЯЛИ, ЗРЕШТОЮ, СВОЇ…
…в квітні були зняті мої вірші
у «Зміні», зарізані у «Жовтні»,
потім надійшли гарбузи
з «Дніпра», «Вітчизни»
3.09.1963р.
(зі щоденника
Василя Симоненка)
Таки підстрелений словами
У пружні груди й навздогін –
Як по землі з дзвіниці дзвін –
Він впав, хитнувся перед нами
І роздавив слова-лаї.
Стріляли ,зрештою, свої –
Та тільки вельми завидющі,
Що красивіший він, що дужчий…
Свавілля обійма гаї…
Дзвін знов цілується з громами
І з тишею в очах у мами,
І перепитує її: «Стріляли,
Зрештою, свої?..»