Микола Негода

ОСТАННЯ НІЧ
                                …Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
                                і в твоєму імені живу
                                В. Симоненко «Україні»

(Уривок)

Є честі й слова оборонці
Поміж лакуз і лизоблюд!
І раптом, раптом – «Ніж у сонці»!
І раптом – «Атомний прелюд»!
Спустився з вами, вірні друзі,
На землю страдницьку з небес,
І обтрусився від ілюзій,
І духом, вірите, воскрес.
В мені проснулась Україна
З черкаським степом і Дніпром,
І тиша впала на коліна,
Як прогриміло за бугром.
Так, більше спокою не буде –
Іду, лечу, спішу до вас!
Для мене з вами свято в будень,
А в серці бог один – Тарас.

…………………………….

Тепер відстаньте, недруги лукаві,
Ви, друзі, зачекайте на путі.
Бо маю я святе синівське право
Із Матір’ю побуть на самоті
В останню ніч…
І ви, і ви так само,
Колеги і сусіде, відступіть.
Проходьте ближче. Присідайте, мамо.
За те, що залишаю вас, простіть.
Мені хоча б до досвіту дожити,
Почути гомін і ранковий шум…
Не скажуть вам ніякі ворожбити,
На кого я вас, мамо, залишу.
За кого вам судилося страждати,
Просити Бога в молитвах і снах,
Іти в сніги, переступити дати,
Стократно відродитися в синах.
Хоч їх женуть підозра й недовіра,
Вони грядуть у силі і сназі,
І їх – по соловках і по сибірах,
В колимській тундрі і глухій тайзі.
То знайте всі: не вибирають Матір,
І на путі до світлої мети,
Сини, сини, барометри кирпаті,
Не дайте їй жебрачкою піти.
У серці закарбоване – не стерти.
В тисячоліттях і новій добі
Не дайте люди, Україні вмерти
Ні в правнуках, ні в дітях, ні в собі.
Не плачте…Не один за неї гину.
О! Вже іде безжальна і німа…
Мужній скоріше, виростай, мій сину…
Прощай, дружино…
Прощавайте, ма…