Валентина Кузьменко

СВЯТО ЯБЛУНЬ

Матері поета Ганні Федорівні

Прибігла правнучка провідать прабабусю.
Мов зайчик сонячний, на яблуні бджола
Легенько доторкнулася пелюстя
І хобітком нектару узяла.

А яблуньці всього чотири рочки!
Їй вперше плід дозволено вродить:
Яблучко-доньку, яблучко-синочка...
Прамама їй несе в дійничці пить.

«Рости велика!»
             І про лист згадала:
У Біївцях вже садять картоплі...
Вони ж під яблунькою розсівають мальви:
Старенькі руки трудяться й малі.

Не треба душу спогадом труїти.
Як там, круг хати буде сад і тут!
В рожевім, білім і в бузковім цвіті
До сонечка три яблуньки цвітуть.

На час печаль і сум забула ненька.
ЇЇ дитячий сміх охороня...
Святкують яблуні: стара, і молоденька,
І біля них манюнє яблуня.