Статті
Життя і творчість
1935р., 8 січня - народився в с. Біївці Лубенського району на Полтавщині
Василько із мамою Ганною Федорівною
З дідом Федором
МІЙ РОДОВІД
https://vasylsymonenko.org/poeziya/mij-rodovid/
З ДИТИНСТВА
В мене була лиш мати,
Та був іще сивий дід,—
Нікому не мовив «тату»
І вірив, що так і слід.
http://www.pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=113
«Скільки б не судилося страждати…»
http://www.pysar.net/virsz.php?poet_id=62&virsz_id=198
1942р., 1 вересня - вступив у перший клас Біївської початкової школи
1952р. - закінчив із золотою медаллю Тарандинцівську середню школу (с. Тарандинці Лубенського району)
СПОГАДИ ВЧИТЕЛІВ ТА ОДНОКЛАСНИКІВ
1952-1957рр. - навчався на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка
Василь Симоненко - cтудент 1 курсу Василь Симоненко - cтудент 5 курсу
Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка
Фото з державного архіву Черкаської області
Ілля Бердник КВІТИ ВАСИЛЕВІ СИМОНЕНКУ (Фрагменти спогадів)
Микола Сом З МАТІР'Ю НА САМОТІ (Уривки)
1956р. - проходив переддипломну практику в редакції газети „Черкаська правда” (м. Черкаси)
1957-1959рр. - працював літпрацівником в газеті „Черкаська правда”
1957р., 27 квітня - одружився з Людмилою Павлівною Півторадня
ВОНА ПРИЙШЛА
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
1957р., 1 грудня - надрукована добірка поезій Василя Симоненка із передмовою Миколи Негоди на сторінках газети „Черкаська правда” – перша публікація творів В.Симоненка на сторінках черкаських періодичних видань: ,,Де я не буду, що робить не стану…”; Леся Українка; Лист; ,,Повільно йшли мовчазні по перону…”.
1958р., 22 лютого - народився син Олесь, „кирпатий барометр”
Ти лежиш іще впоперек ліжка —
Ну до чого мале й чудне!
А до тебе незримі віжки
Прив'язали цупко мене.
Кажуть, носа ти вкрав у баби,
Губи й ноги забрав мої,
Взяв у матері синю звабу
І в очах своїх затаїв.
Спи, грабіжнику мій кирпатий,
Сумнів диханням розігрій,
Я тобі стану в голови слати
Найніжніші подушки мрій.
Розішлю свої думи в дозори,
Щоб у сизому міражі
Не ступило свавільне горе
На кордони твоєї душі...
(Уривок із поезії ,,Кирпатий барометр")
ДОБРИЙ ЛОСКОТОН Спогади сина Василя Симоненка Олеся
1958 р., 14 серпня - написана поетична новела ,,Кривда”
1959 р., 9 червня - написаний вірш,,Дід умер”
1960 р., січень - почав працювати завідувачем відділу пропаганди і агітації газети „Молодь Черкащини”
Фото колективу газети ,,Молодь Черкащини"
Лілія Шитова Я ВОСКРЕС, ЩОБ ІЗ ВАМИ ЖИТИ(Уривок)
Ігор Осадчий АБИ Ж Я ЗНАВ, ЩО ВАСИЛЬ – ГЕНІЙ...
1961 р. - хронологія написання творів:
4 - 29 січня - цикл ,,Тиша і грім”
24 - 29 жовтня - поема ,,Червоні конвалії”
21 грудня - казка ,,Цар Плаксій та Лоскотон"
21 грудня - вірш ,,В букварях ти наряджена і заспідничена…”
26 грудня - вірш ,,Україно, п’ю твої зіниці…”
1962р., лютий - зустріч Василя Симоненка із студентами та викладачами Черкаського педагогічного інституту
Микола Негода СПОВІДЬ ПЕРЕД СОБОЮ(Уривок)
1962р. - у видавництві „Держлітвидав” (м. Київ) вийшла перша прижиттєва збірка „Тиша і грім”(із збірки)
Вихід збірки „Тиша і грім" став резонансним явищем.
„Тиша і грім" – контраст чи єдність протилежностей? Мабуть, і те, і те. Зосередженість у собі і причетність до світу. Роздум і дія. Епічне і драматичне. Син полтавських степів, Василь Симоненко, знав тишу степу, знав його задуму, знав епос степу, але й знав, якими напругами й електричними розрядами насичений цей степ і якими тривогами може повнитися безмежне над ним небо. Серед оголеної тиші заходило на грозу".
Іван Дзюба
„Слово „Тиші і грому" Василя Симоненка „... це монологічне слово сина перед матір'ю та діалоги внуків із дядьками й тітками. Воно тривожило душу, провокувало на одвертість, косило до пня ідеологічні стереотипи, ганьбило моральне „двійництво", здирало маски з облич духовних покручів".
Тарас Салига
„В.Симоненко прагнув, щоб його почули поснулі і оглухлі. Тому в його віршах кричить ХХ століття, Вкраїнонька, земля кричить, кричать вітри, дорога. І це не випадково. Він готувався до того, щоб бути поетом-глашатаєм. У своєму „Щоденнику" записує, що сучасному поетові „слід кричати". Щоб слово запало в душу. Недарма ж перша його збірка носить назву „Тиша і грім".
Віктор Костюченко
„Ми всі ще зачитувалися книгою „Тиша і грім", раділи її популярності, а Василь уже перебував у „другому вимірі" – готував збірку „Земне тяжіння...".
Лілія Шитова
1962 р. - хронологія написання творів:
8 лютого - вірш " Дума про щастя"
12-17 квітня - вірш ,,Лебеді материнства”
11 червня - вірш "Може, так і треба неодмінно…"
17 вересня - ,,Кирпатий барометр”
19 вересня - вірш ,,Перехожий”
10 жовтня - вірш ,,Одинока матір”
15 жовтня - вірш ,,Гей, нові, Колумби й Магеллани…”
10 листопада - вірш ,,Світ який – мережево казкове!..”
Світ який — мереживо казкове!..
Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.
Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скабри по краплині
Я тобі закохано віддам.
16 листопада - вірш ,,Ти знаєш, що ти людина?..”
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
24 грудня - вірш ,,Де зараз ви, кати, мого народу?..”
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
1962 р. - казка ,,Подорож у країну Навпаки”
1963р. - у видавництві „Веселка” (Київ) виходить друком казка „Цар Плаксій та Лоскотон”
1963, 8 січня - обговорення поезій Василя Симоненка та Миколи Вінграновського у спілці письменників України
1963р. - хронологія написання творів:
16 січня - вірш ,,Люди – прекрасні. Земля – мов казка…”
Люди - прекрасні. Земля - мов казка
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце у землю в'язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захтіло ожити і жить!
Воскресайте камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали про вас грядущі:
- їх на землі не було.
8 березня - вірш ,,Курдському братові"
17 травня - вірш ,,Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…”
26 червня - вірш ,,Прирученим патріотам”
28 липня - вірш ,,Некролог кукурудзяному качанові, що згнив на заготпункті”
4 вересня - Василь Симоненко написав „Казку про Дурила”. Про що свідчить запис у „Щоденнику” від 5.ІХ.1963: „Вчора написав „Казку про Дурила”. Написав одним подихом, хоч дещо було заготовлено раніше. Сьогодні казка ще подобається мені, жаль, що нікому її почитати”
Вперше казка надрукована в газеті „Молода гвардія" за 8 січня 1987 року з подачі Василя Яременка. Пізніше – в першому випуску альманаху „Поезія" за 1988 рік.
1963р. - Василя Андрійовича Симоненка прийнято до Спілки письменників
В Президію Спілки
письменників України
Симоненка Василя Андрійовича
Заява
Прошу Президію, коли того варта моя творчість, прийняти мене до Спілки письмен¬ників України.
До заяви додаю два примірники збірки ,,Тиша і грім", анкету та автобіографію.
27.Х. 1962 Вас. Симоненко.
Рекомендація
Василь Андрійович Симоненко мало друку¬вався до появи його першої збірки ,,Тиша і грім". Тому поява цієї збірки була для мене, як і для багатьох читачів поезії, справленім радісним відкриттям.
Вірші Василя Симоненка світлі, оригінальні по своїй суті, по мислі. Думки – щирі, при¬страсні, бачення світу глибоке, своє! Бажаю Василеві Симоненкові великого творчого щас¬тя.
Рекомендую прийняти Василя Симоненка до Спілки письменників.
19.11.1962 Платон Воронько
1963р., квітень - після закриття газети „Молодь Черкащини” В.А.Симоненко почав працювати кореспондентом „Робітничої газети” по Черкаській та Кіровоградській областях
Іван Рябоштан СЛОВО ПРО НЕЗАБУТНЄ (Уривок)
1963 р., літо - Василь Симоненко здійснив поїздку в Канів до хору "Жайворонок", де познайомився з художницями А. Горською та Г. Зубченко.
На фото: Василь Симоненко, Алла Горська та учасники хору"Жайворонок".
Із «Щоденника» Василя Симоненка
1963 р., грудень - написаний вірш ,,Прощай, мій зошите!..”
Прощай, мій зошите!
Спасибі тобі, друже,
Що ти думок моїх
Не відцуравсь,
Що ти свої клітини
Тепло мружив,
Коли над римами
Я потом обливавсь.
Ти їх сприйняв
Без жодної огуди,
Єдиний мій читач
І шанувальник мій.
Чи сприймуть їх колись
І прочитають люди —
Побачимо.
Прощай, товариш мій.
1963р., 13 грудня - Василь Андрійович Симоненко помер, похований у Черкасах
Пам’ятний комплекс на центральному цвинтарі в Черкасах
(могила В. А. Симоненка та його матері Г. Ф. Щербань)
Похорон Василя Симоненка
Микола Рачук З РЕГІСТРІВ "ЕВЕРЕСТУ ПІДЛОСТІ" (Уривки)
|
Іван Драч Як тобі ведеться там, Василю? |
Іван Дробний Від болю в рамці зойкнула газета – Його талант з вершечку лиш зажеврів, То з ляку їх гулагівські горили Вони б те саме скоїли й Шевченку, Дарма, кати! У ваше тім'я й дім Все вище час його підносить хвилю (Про витязя слово: рядки поетичної |