Його весна говерлила громи,
                                                               Й з поліття добра виждалася в’язь…
                                                               Він тишею пройшов межи людьми –
                                                               Й така висока райдуга звелась!

Валентина Коваленко

З глибини народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жевріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагуче й неповторно вибурхнулись у світ.

Олесь Гончар

Коли людина говорить на повний голос – голос її міцніє. А коли привчає себе говорити напівпошепки – цей шепіт стає її "нормальним" голосом. Василь Симоненко мужньо говорив правду, і правда його самого робила все більшим і більшим.

Іван Дзюба

Симоненко гидував духовими карликами й паяцами. Він просто йшов на повен зріст, він красиво йшов, як його „перехожий”, – і дивився перед себе мужніми очима мужицького сина.

Стежка його має чарівну силу випрямляти горбаті душі.

Євген Сверстюк

… Симоненко став явищем, більшим за його власний доробок.

Василь Стус

Симоненко „був винагороджений даром, який дається одиницям: йому судилося на одному з критичних поворотів історії бути обранцем, устами якого промовляє доля нації”.

Іван Кошелівець

… феномен Симоненка зумовили насамперед чотири щільно взаємо- пов’язані риси його духовного світу – щирість, талант, патріотизм, мужність. … ось той духовний грунт, на якому Симоненко став собою, із якого виросло його безсмертя.

Симоненко по-шевченківськи палко, безоглядно, самозречено любив Україну і так само затято ненавидів її ворогів. Ці почуття струменіють прямо з моторошною енергією у десятках і десятках віршів.

Василь Пахаренко