Микола Негода

СПОВІДЬ ПЕРЕД СОБОЮ

(Уривок)

У лютому 1962-го до Черкас приїхали Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк. Ти з Василем виступили разом з ними перед студентами педінституту. Симоненкові дістався найбільший успіх. Йому гаряче аплодували за кожний прочитаний вірш, особливо за цей – „Задивляюсь у твої зіниці...", де є рядки:

Україно, ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.

Хтось подав до столу провокаційну записку: „Тов. Симоненку. Про яку Україну ви тут читали?" . Ти передав записку Василеві. Він встав і, тамуючи гнівне обурення, вимовив: „Який пігмей міг це написати? Нехай він встане і скаже, яка є в нас друга Україна". Ніхто, зрозуміло, не підвівся...

(Негода М. Сповідь перед собою. –

Черкаси, 2006. – С. 191-192).